13.11.2023

Мандрівники які проїжджали південь України, називали її «пустелею». Ця земля здавалася їм безплідною і ворожою, придатною лише для татарських племен, що кочували в цьому регіоні. Поселенці які приїжджали на нове місце, спостерігали пилові бурі. Єдиним союзником людини у боротьбі зі степовою стихією могли стати ліси. Необхідність «зеленого захисного щита» стала очевидною ще на ранніх етапах освоєння степових просторів. Наприкінці XVIII та на початку ХІХ ст. за ініціативою власників лісових господарств почалося лісорозведення на півдні України і організація перших лісництв. Великі землевласники для захисту полів, садів та садиб від вітрової ерозії та одержання високих і стабільних урожаїв від сільського господарства стали локально створювати лісосмуги та невеликі лісові урочища навколо своїх маєтків.

Великоанадольський ліс, закладений 13 листопада 1843 року на площі 2 га біля річки Кашлагач. Ім'я лісу дало поселення Великий Анадоль, яке знаходилося поблизу. Саме слово "Анадоль" або "Анадолу" походить від новогрецької ("східна") - так греки називали Малу Азію. Робота по створенню лісу велась в важких умовах без матеріальних і технічних засобів. 

За 180 років  Великоанадольський ліс бачив багато сумних сторінок нашої країни. Саме вздовж нього з 2014 року у Донецькій області пролягає лінія розмежування з окупованою територією. Великоанадольський ліс як мовчазні охоронець пам’яті минулого в давнину і зараз захищає нашу країну «зеленим щитом» від нападу.

Ліс після бойових дій.