06.10.2025

Суттєвий вплив на чисельність багатьох мисливських тварин на півдні України має використання засобів для захисту рослин від гризунів. Зокрема,деться про широке застосування родентицидів.

Масштабне використання таких препаратів у сільському господарстві дозволяє аграріям оперативно вирішувати питання захисту посівів, однак водночас воно створює ризики для диких тварин. Часто внесення родентицидів здійснюється шляхом поверхневого розкидання обробленого зерна за допомогою сільськогосподарської техніки. Такий спосіб є економічно вигіднішим, проте він підвищує ймовірність загибелі диких тварин і птахів.

У минулому для боротьби з гризунами застосовували фосфіди — високотоксичні речовини, небезпечні для всіх теплокровних тварин. Згодом їх замінили антикоагулянтами другого покоління, які позиціонуються як менш шкідливі. Втім, практичний досвід свідчить, що кардинального зменшення випадків загибелі тварин на полях не відбулося.

Найбільше від цього страждають такі види, як заєць-русак, сіра куріпка, фазан, качки, гуси та інші. Особливої гостроти проблема набуває у період міграції перелітних птахів, коли отруйні приманки проти мишоподібних гризунів на полях стають для них додатковим фактором ризику.

Які шляхи допоможуть досягти збалансованого підходу?

• посилення контролю за застосуванням хімічних засобів захисту рослин;
• дотримання технологій їх внесення з урахуванням вимог екологічного законодавства;
• врахування особливостей фауни та термінів міграційних процесів.

Ми переконані, що об’єднання зусиль аграріїв, науковців, екологів, мисливської спільноти та громадськості дозволить знайти ефективний баланс між потребами сільського господарства та збереженням біорізноманіття. Лише системний підхід на державному рівні може забезпечити довгострокове вирішення цієї проблеми.