28.06.2025

Щиро вітаємо з Днем Конституції України — символом нашої державності, законності й свободи.

У ці нелегкі часи, коли російський агресор намагається зламати нас, ми як ніколи відчуваємо цінність кожної статті Основного Закону. Конституція — це фундамент нашої держави, який сьогодні захищають із зброєю в руках наші Захисники й Захисниці. Саме завдяки їхній мужності ми маємо змогу будувати й мріяти, жити й працювати.

Перемога — не лише на фронті, вона народжується щодня в серцях тих, хто не здався. І ми обов’язково переможемо. Бо правда, сила духу й справедливість — на нашому боці.

Бажаємо всім міцного здоров’я, миру, віри в себе й нашу країну. Хай Конституція буде опорою, а Україна — домом, у якому хочеться жити й творити майбутнє.

Історія конституції

Історія основного документа України бере початок з 1710 року. Саме тоді з'явилась Конституція Пилипа Орлика, також відома як «Пакти і Конституції прав і вольностей Війська Запорозького». Цей документ є надзвичайно важливим в історії українського державотворення. Вона вважається однією із перших конституцій у світі, яка передбачала розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову гілки. Крім того, обмежувала владу гетьмана та відстоювала інтереси запорізьких козаків.

Друга Конституція України була ухвалена у 1918 році Центральною Радою УНР, є важливим історичним документом, який заклав основи державності в Україні. Цей документ, який розроблявся під керівництвом Михайла Грушевського, проголошував незалежність Української Народної Республіки (УНР) і містив багато прогресивних положень для свого часу.

Попри те, що ця Конституція була затверджена Центральною Радою, вона не встигла набути чинності через події німецької окупації України та зміни політичної ситуації. Цей документ залишається важливим свідченням прагнення українського народу до незалежності і демократичного розвитку, а також є значущим етапом в історії українського конституціоналізму. Також існувала Конституція ЗУНР та Конституція Карпатської України.

За часів, коли Україна входила до складу Радянського Союзу, була прийнята Конституція Української РСР, яка зазнавала змін. Усього радянських конституцій було чотири: 1919, 1929, 1937 та 1978 років. Саме остання діяла на території України й після проголошення незалежності, аж до 1996 року.

Ухвалення чинної Конституції

Процес формування нинішнього варіанту головного документа країни почався одразу ж після прийняття 16 липня 1990 року Верховною Радою УРСР «Декларації про державний суверенітет України». Вже у жовтні була створена Конституційна комісія.

За шість років зʼявилося щонайменше 15 варіантів документа, які тривалий час обговорювалися, доповнювалися і доопрацьовувалися. Найгостріші суперечки викликали питання розподілу влади й власності, державної символіки, статусу російської мови й статусу Республіки Крим.

Активна робота над фінальним проєктом Конституції тривала три місяці, а спеціально створена комісія працювала по 13 годин на день. У березні 1996 року проєкт закону рекомендували до розгляду Верховною Радою, а під час підготовки до другого читання туди було внесено близько 6 тис. правок.

«Батьком» Конституції вважають тодішнього народного депутата Михайла Сироту. Саме він представляв з трибуни Верховної Ради усі її статті в «конституційну ніч» 1996 року. Основний закон ухвалили о 9:20 ранку 28 червня 1996 року після 24 годинного марафону майже безперервної роботи. За документ проголосували 315 депутатів – більше, ніж потрібно для конституційної більшості.